"Туз і перстень" - це книга, написана українським письменником Іваном Багряним. Вона складається з низки оповідань і розповідає про життя простих людей на Закарпатті в період міжвоєнного часу. Книга вражає своєю глибиною та емоційністю, автор майстерно відтворює атмосферу того часу і передає почуття та думки персонажів. Головні теми книги - це любов, відданість, героїзм, віра та жертовність. "Туз і перстень" - це шедевр української літератури, який зачаровує своєю красою та глибиною.
Книга "Туз і перстень" - произведение, написанное неизвестным автором. В книге рассказывается о жизни Большакова, который в бессонную ночь ощущает великое вдохновение и начинает писать. Он описывает свои чувства и мысли, связанные с молодостью, тайнами минувшего и будущего, а также с творчеством и смыслом жизни. Он говорит о том, что со временем он станет опытным писателем и построит свой дом из книг, но не даст другим блуждать между строками своих произведений, чтобы сохранить свою точку зрения и идеи. Книга написана в поэтическом стиле, полном метафор и символики, и отражает важность творчества и нахождения своего пути в жизни.
Великая ночь обняла Большакова за шею. Заглянула в глаза...
И меня ласкала такая ночь. Я знаю о зеленых хлебах, как они пахнут, и ночная нежность меня волнует. Теперь я только наполняю себя лучами звезд, тайнами мгновений. Сейчас я лишь чувствую великое, и перо мое враждует с мыслью. Сейчас во мне хаос. А пройдет время, и согнутся мои юношеские плечи, и первое серебро на голове неизбежно придет – я стану суровым мастером. Я тогда не выпущу блуждать между строк лишнего слова, я не дам видеть построение своих домов. Мое перо холодно будет лепить строки, и книга, как дом, будет ждать недолговечного хозяина – чужой мысли.
Электронная Книга «Туз і перстень» написана автором Юрій Яновський в 1925 году.
Минимальный возраст читателя: 0
Язык: Украинский
Описание книги от Юрій Яновський
«…Величезна ніч обняла Большакова за шию. Заглянула в вічі…
І мене голубила так ніч. Я знаю про зелене жито, як пахне, і мене нічна хвилює млость. Я тепер щойно наповнюю себе проміннями зорь, таємницями хвилин. Тепер я лише відчуваю велике, і перо моє ворогує з думкою. Тепер в мені хаос. А пройде час, а зігнуться мої юнацькі плечі, і перше срібло на голові неминуче надійде – я буду суворим майстром. Я не випущу тоді блукати між рядками зайвого слова, я не дам бачити будування своїх будинків. Моє перо холодно ліпитиме рядки, і книжка, як дім, чекатиме недовговічного хазяїна – чужої думки».
